Зарплата працівникам доповнюється щорічними надбавками, що диференціюються. Так, до одруження (до 30 років) надбавки рівномірно і помірковано зростають. Після одруження і народження дітей (30-40 років) надбавки різко зростають. При досягненні виробничої зрілості (40-45 років) - надбавки знижуються, а у передпенсійний період величина надбавки майже не змінюється.
Специфічними рисами наділена японська система прийняття управлінських рішень, яка одержала назву рінгі сейдо (або система рінгі). Суть її полягає в тому, що на неформальній основі доводиться проект рішення (рінгісе) до тих ланок і працівників, які пов’язані з певною проблемою.
В японських компаніях в основі формування схем управління лежить принцип групової відповідальності. При розподілі прав і відповідальності головним вважається організаційне забезпечення діяльності не окремих керівників, а певних структурних ланок(відділів, відділень, служб і т. п.).
Японський феномен (як і китайський, про який йшла мова в розділі 20.2) в економічній літературі, зокрема, пояснюється: Японія розбагатіла завдяки своїй бідності; прорив у розвитку економіки досягнуло завдяки тому, що японці багато років скуповували ліцензії і забезпечили високі темпи науково-технічного прогресу;
Найважливішими умовами виживання фірми ЗМ є постійне підвищення кваліфікації працівників, велика увага до якості продукції і організації маркетингу, добре поставлене стратегічне планування, система участі в прибутках і управлінні.
У Китаї досить обгрунтовано ще на початковому етапі розформування була віддана перевага тим галузям (сільське господарство, легка промисловість та ін.), де обмежені капіталовкладення змогли забезпечити швидке зростання.
Консультативна діяльність (консалтинг) знаходить вираз у наданні допомоги насамперед керівникам з самих різноманітних проблем управління реорганізації і акціонування підприємств, здійснення маркетингових досліджень і зовнішньоекономічної діяльності, перебудови загального менеджменту у зв’язку з виходом підприємства на ринок і роботою за умов конкуренції.
За останні десятиріччя економіка Китаю стала об’єктом детального вивчення. Причина цього - колосальні успіхи країни в період економічної реформи, починаючи з 1978 року. За дев’ятнадцять років (1978-1997) валовий внутрішній продукт виріс у 5,7 раза, або в середньому на 9,6% в рік.
У ФРН має місце зниження ролі індивідуальних фірм і підвищення акціонерних товариств, компаній і асоціацій. Країна успішно трансформує «чисту» ринкову економіку в соціальне ринкове господарство.
Цільове управління (Management by Odjectives), що виникло на початку 50-х років, належить до прогресивних концепцій управління. Введення цільового управління спрямоване на те, щоб залучити до виявлення і досягнення мети всі рівні управління,