Існують такі види договорів добровільного майнового страхування: майна, тварин і сільськогосподарських культур, що належать приватними та громадським організаціям; морського страхування; домашнього майна, транспортних засобів; будівель, що належать громадянам; вантажів; ризику непогашення кредитів і відповідальності позичальників за непогашення кредитів та інші.
Страхувальниками виступають держгоспи та інші державні сільськогосподарські підприємства. До об’єктів даного страхування належать: врожай сільськогосподарських культур (крім урожаю сінокосів); сільськогосподарські тварини (свійська птиця, кролики, пунші звірі та сім’ї бджіл); будівлі, споруди, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, обладнання, сировина, багаторічні насадження тощо.
Відповідно до установчих документів та одержаної ліцензії страховики можуть здійснювати такі види страхування: 1) особисте — страхування життя, страхування нещасних випадків; медичне страхування; 2) майнове — страхування засобів наземного, повітряного, водного транспорту; вантажів; інших видів майна; фінансових ризиків; 3) страхування відповідальності; 4) перестрахування; 5) інші види страхування, визначені в ліцензії.
Учасниками страхового зобов’язання, які пов’язані між собою правами та обов’язками, є, з одного боку, страховик, а з другого — страхувальник. Страховиками визнаються юридичні особи, які організовані у форми акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю з метою здійснення страхової діяльності в Україні, які одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення цієї діяльності.
Cоціально-економічна суть страхування полягає в тому, що за рахунок внесків, здійснених юридичними особами та громадянами, створюються страхові фонди. Вони використовуються для компенсації особам, які постраждали внаслідок стихійних лих, нещасних випадків або інших передбачених у договорі страхування чи у законі подій.