• Menedzher
• 18 Янв 2010
• Рубрика: Мистецтво управління

Оволодіння мистецтвом адміністрування за умов ринкової економіки ( частина 3)

Ще в молоді роки Лі Якокка переконався, що для одержання успіху в бізнесі, потрібно вміти зосередитися і раціонально користуватися бюджетом свого часу, суворо дотримуватись власного розпорядку дня, навчитися визначати пріоритет в роботі.
З уроків Макнамара засвоїмо, що першим кроком до впровадження будь-якої ідеї - є її викладення. Майбутній міністр оборони США Р.Макнамара вчив ніколи не приймати серйозного рішення, не маючи хоч би двох його варіантів, а якщо рішення пов'язане із сумою понад сто мільйонів, то добре мати і третій варіант.
За своєю природою управління являє собою не що інше, як настроювання інших людей на працю, і тут у великій пригоді можуть стати психологічні науки. Психологію і психопатологію Лі Якокка вважав чи не самими цінними науковими дисциплінами в університеті. Він пройшов крус Ораторського мистецтва в Інституті Карнегі, де навчився мистецтву триматися перед публікою, думати стоячи перед слухачами. І хоча він був спроможний говорити експромтом безупинно протягом двох годин, проте завжди користувався заготовленим текстом, оскільки імпровізована промова для нього була дуже виснажливою. В університеті, а потім вже на практиці в дні роботи на фірмах «Форд» і «Крайслер», він узнав про економічні цикли і навчився з ними справлятися, здійснюючи постійний пошук життєздатних форм організації підприєм-ницької діяльності, способів їх адаптації до змін, що відбуваються в економіці. В компанії «Форд мотор» Лі Якокка ввів систему квартальних доповідей про виконану роботу, що створювало ситуацію, коли добрі працівники не залишались непоміченими, а поганим працівникам не вдавалось ховатись за спину інших.
Характерними рисами діяльності президента компанії були вимогливість і рішучість. У своїй книжці він пише: «Я завжди притримувався політики дотримання принципів демократизму аж до моменту прийняття остаточного рішення. У цей момент я ставав безжалісним начальником» (Ли Якокка. Карьера менеджера.- М.: Прогресс, 1991.- С. 77). У той же час Лі Якок-ка вважав, що помилки є невід'ємною частиною життя людини. Потрібно тільки щоб помилки не коштували дуже дорого, щоб одна і та ж помилка не повторювалась двічі і варто прощати помилки, коли вони визнаються. Загальновизнана у діловому світі успішна діяльність президента «Форд мотор» і його популярність не подобались голові ради директорів компанії, який мав звичку позбавлятись від сильних керівників.
Невдовзі Лі Якокка був запрошений працювати головою ради директорів у корпорацію «Крайслер» - третю за розміром автомобільну компанію, яка на той час терпіла збитки і постало питання про оголошення її банкрутом. Неабиякий інтерес представляють перші кроки Лі Якокка, спрямовані на подолання краху «Крайслера». Оскільки в корпорації ніхто не знав, у чому криються причини її занепаду, голова ради директорів розпочав з вивчення стану справ, провівши глибоку діагностику усіх підсистем управлінської піраміди. Ці матеріали були використані для внесення кардинальних змін. За три роки довелося звільнити 33 із 35 віце-президентів.
У той же час Лі Якокка багато зусиль доклав до створення своєї команди, групи однодумців. Розпочав він із спеціалістів по фінансовому менеджменту і до одного з них (Дж.Гриноулда) спеціально двічі приїздив, щоб переконати і одержати його згоду на роботу в «Крайслері». Робота фінансистів виявилась напрочуд ефективною, що дало підставу Лі Якокка вже через рік заявити, що без них корпорація не змогла б відродитись.
Були створені «осередки якості», що дало змогу усім працівникам більш свідомо, ніж раніше, брати участь в управлінні корпорацією. У корпорації були реалізовані інші заходи, спрямовані на підвищення якості продукції, продуктивності праці і скорочення непродуктивних витрат. Зокрема, значно скорочено чисельність управлінського персоналу (на 7 тис. чол.), а для тих, хто залишався на 10% знижено рівень зарплати. Тут Лі Якокка розпочав з особистого прикладу, встановивши собі річний заробіток сумою в один долар, оскільки в США законом заборонено працювати на громадських засадах.
«Крайслер» несла збитки через затоварення, продукцію неохоче купували. Лі Якокка взяв курс на виробництво автомобілів тільки по твердих замовленнях, налагодивши добрі ділові контакти з ділерами. Здійснювався режим економії по інших статтях: були закриті деякі безперспективні заводи, продано літак, що належав президенту корпорації, ліквідовано програму стимулювання купівлі акцій «Крайслера», якою передбачалась продаж їх менеджерам за півціни. Лі Якокка вдалося переконати профспілки і абсолютну більшість робітників, щоб підтримали заходи адміністрації на покращення справ корпорації. Робітники погодилися на скорочення почасових ставок, хоча кожен з них втрачав за рік біля 10 тис. доларів. Була реалізована програма участі кожного в прибутках компанії, питома вага яких в активах компанії зросла до 17%, а вартість акцій - до 5600 доларів на кожного працюючого. Перелічені та інші заходи у поєднанні з ефективною оперативною діяльністю, сприяли тому, що за три роки корпорація «Крайслер» помітно збільшила виробництво автомобілів, стала високоприбутковою, а щорічний заробіток її лідера перевищив 1 млн. доларів.