• Menedzher
• 27 Янв 2010
• Рубрика: Мистецтво управління

Бюрократизм і подолання його негативних проявів ( частина 1)

Оскільки управління - це великою мірою мистецтво, то тут не можна досягти успіхів лише розробкою певних схем і розумних правил. Успішному підприємництву та розвитку мистецтва управління неабияк перешкоджає бюрократизм у роботі апарату управління багатьох установ, організацій та підприємств.
Тому умовами формування мистецтва управління є боротьба з негативними проявами бюрократизму, надання достатньої самостійності в роботі, оволодіння кращими зразками здійснення управлінських функцій.
Термін «бюрократія» походить від французького bureau - бюро, канцелярія, та грецького cratos - сила, влада, панування канцелярії. Бюрократія означає специфічну форму соціальних організацій у суспільстві, в яких центри виконавчої влади практично незалежні від більшості їх членів. До найважливіших рис бюрократії відносяться ієрархічність, жорстка регламентація між різними інститутами і групами, багато-ступінчатість у передачі інформації, розвинуті конформози і авторитарність свідомості і поведінки, а також канцелярщина, тяганина, зневажливе ставлення до суті справи під впливом або заради додержання формальностей.
Поширеними проявами бюрократії є відрив центрів влади від волі і рішень більшості, домінування форми над змістом, підпорядкування діяльності суворому дотриманно певних правил незалежно від ситуації, жорсткій дисципліні праці. Супутником бюрократизму є особистий потенціонізм, розвинутий фаворитизм, домінування неформальних відносин при вирішенні найважливіших економічних та соціальних проблем.
Бюрократизм має довгу історію. На думку історика античності Ед. Майєра, в Єгипті вже Античне царство було не феодальною, а бюрократичною державою. Прототипом бюрократичної була Римська імперія наприкінці античної епохи. Пізніше бюрократія мала місце у середньовічній Франції, в Німеччині, у Московській державі, а також у Римі та Візантії.
Бюрократична ієрархія чи не самою розвинутою була у Візантії, яка у той же час стала батьківщиною чиновництва. У Візантії склалась подвійна ієрархія - посад і чинів. Посада давала право на чин. Але чин сам по собі не давав ніякої влади. Запозичивши досвід Візантії, Петро 1 ввів Табелі про ранги. Відповідно до чину і звання в Росії була введена форма звернення: сіятельство (вельможність), превосходительство, високородіє та ін.
Концепцію бюрократії розробив німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920). Розроблений ним «ідеальний тип» адміністративної організації, названо його терміном «бюрократія» або науковою системою організації праці, що мала метою забезпечити особливо чітке і ефективне функціонування інститутів і усіх цільових груп. Лейтмотивом тут виступав принцип, згідно з яким функціонування організації повинно здійснюватися суворо у відповідності з інструкціями, правилами, стандартами, такі ж правила повинні бути написані для кожного працівника апарату управління.
В основу своєї моделі бюрократичної організації М.Вебер поклав точність, надійність, ефективність. Бюрократія стала виразом формальної раціональності, що передбачає покору, дисципліну, безликість, регламентацію, обмеженість відповідальності, спеціалізовану освіту.
М.Вебер розробляв бюрократичну модель організації з метою подолання властивої людям ірраціональності у вчинках і відносинах. Він вважав, що ефективність організації забезпечується через упровадження стандартів діяльності, які дозволяють забезпечувати точність у роботі, однозначність субординації, цілісність та інші якості «ідеальних типів» відносин. Він розглядав бюрократію як природну і необхідну форму будь-якої соціальної організації. Він вважав, що вся справа в дозі, в одному випадку бюрократія може виступати як ліки, в іншому - як отрута. Кожна соціальна організація повинна включати чітку структуру управління, побудовану з дотриманням ієрархії службових посад, поділу функцій, раціонального руху потоків інформації на різних ступенях суворої дисципліни.
Вважалось, що точність, однозначність субординація, цілісність та інші якості «ідеальних» типів відносин можуть бути забезпечені шляхом упровадження та неухильного дотримання детально розроблених організаційних регламентів: інструкцій, правил, стандартів. Ідеальна бюрократія насправді не існує, це лише теоретична модель того, як слід планувати працю у великих організаціях. Планування і організація праці здійснюються за умов, коли підбір кадрів і висування на посаду визначається лише компетентністю, а найважливіші рішення приймаються на основі встановлених правил і процедур, влада в організації розподіляється відповідно до займаних посад, а не по традиції чи з інших причин.