• Menedzher
• 30 Янв 2010
• Рубрика: Мистецтво управління

Бюрократизм і подолання його негативних проявів ( частина 2)

Характерним для бюрократії М.Вебера і тим, що відрізняє її від інших організаційних структур, є об'єктивність відбирання інформації для вищих керівників експертами знизу, які не зацікавлені в її «просіюванні», внаслідок чого рішення, що приймаються на підставі такої інформації, завжди об'єктивні.

Поступово термін «бюрократія» набув негативного значення, але в задумі він характеризував організаційну систему високої ефективності. М.Вебер вважав, що основним джерелом неефективності в управлінні є сімейність і фоворитизм, за яких важко досягти прийняття раціональних рішень, і яких необхідно всіляко позбавлятися і урівноважувати роботу справедливим ставленням на основі професійної майстерності і ефективності праці, а не політикою чи дружбою.
На думку вчених з менеджменту, західні організації, особливо США, і понині зберігають бюрократичні форми. У Гарвардському університеті і досі бюрократ ототожнюється з тим, кому належить проявляти творчий підхід. Спеціалісти з менеджменту стверджують, що їхня діяльність може зберігатись ефективною тільки за умови, якщо підтримуватиметься певна рівновага між тісною взаємопов'язаністю, з одного боку, і об'єктивністю і ясністю функцій - з іншого.
Упродовж багатьох років еталоном російської бюрократії був М.М.Сперанський (1772-1839), який завдяки винятковим здібностям до адміністративної роботи, здійснив кар'єру від дрібного чиновника до таємного радника. В літературі описано своєрідний тест, який блискуче витримав М.Сперанський: йому було запропоновано написати одинадцять листів, зміст яких був повідомлений у самих загальних рисах. Це завдання претендент на нову посаду одержав увечері, а на ранок всі листи лежали на столі князя А.Б.Куракіна. Витончений стиль і швидкість написання листів захопили чиновницьку натуру князя і доля М.Сперанського була вирішена (Томанов В.А. Свет рус-ской бюрократии.- М.:Молодая гвардия, 1991.-С. 936).
Історики до заслуг М.Сперанського відносять обгрунтування плану ліберальних перетворень, ініціативу у створенні Державної ради, адміністративну реформу Сибіру, остаточного тексту указу Сенату про нові правила надання чинів на цивільній службі (1809), критерії, яким повинні відповідати всі службовці державного апарату, поради службовцям щодо самоудосконалення: щодня виривати із серця які-небудь сла-бощі, боротися з трьома недугами: лінощами, страхом, гордовитістю, виховувати в собі правдивість. М.Сперанський виходив з того, що найкращий спосіб управління за відсутності відповідних виконавців не може давати ніякої корисної дії. І, навпаки, недосконалий у зовнішніх формах, але забезпечений освіченими виконавцями, порядок не буде шкідливо позначатися на життєдіяльності населення. Головними рисами сучасної бюрократичної системи управління є надмірний централізм та опіка над місцевими органами, громіздкість центрального апарату, сувора ієрархічність, замкнутість, відірваність влади від мас, надмірний формалізм під час розв'язання великих та малих справ, знеособлення під час прийняття рішень, безкарність за тяганину тощо.
І в наші дні бюрократизм затримує розвиток ініціативи, примушуючи людей працювати в суворих рамках, часом надуманих обов'язкових правил, процедур, різних рекомендацій та відомчих інструкцій. Часто бюрократизм проявляється в прийнятті шаблонних рішень із стандартними фразами, рішення приймаються тому, що з цього питання є постанова вищої інстанції; у перенесенні вирішення окремого питання на колегіальний орган, тоді як це - прямий обов'язок окремого керівника чи спеціаліста, надмірному ускладненні процедури вирішення господарських питань, багаточисельних погодженнях тощо.
В останні роки одержала поширення нова концепція бюрократії - мерітократія (англ. Merit - заслуга, достойність), в появі якої заслуга американських учених з менеджменту Д.Бе-лла і П.Дракера. В основу цієї концепції покладено положення теорії людських відносин про необхідність більш повного врахування соціально-психологічних факторів у процесі управління підприємствами та об'єднаннями, використання різноманітних форм винагород для відзначення особливих внесків окремих працівників у забезпечення успіхів компанії.
Бюрократія з різних позицій розглядається у творах відомих українських та російських письменників, поетів, сатириків: О.Довженка, Ф.Достоєвського, Л.Глібова, М.Гоголя, О.Гри-боєдова, М.Салтикова-Щедріна, Г.Сковороди, І.Франка.